Preloader
Назад

Усиновлення – справжній подвиг

Далі
30.09.2021

Починаючи з 2008 року, разом зі святом Віри, Надії, Любові 30 вересня, Україна відзначає день усиновлення. Усиновлення –справжній подвиг, який потребує і віри, і надії, і безкінечної любові.

 

Проект, який ми реалізуємо разом з Міністерством соціальної політики, передбачає влаштування осиротілих дітей, які могли б потрапити до інтернатів, у сімейні форми виховання. Найкраща з них для дитини – усиновлення. Нова любляча родина дуже швидко вимиває з дитячої пам’яті спогади про попередні поневіряння і дарує дитині справжнє дитинство. Люди, які роблять своїми рідними чужих дітей, часто хворих і майже завжди з проблемами виховання, заслуговують на велику пошану суспільства. Ось одна з їх історій.

 

Катерина Боняківська з Полтави у травні цього року удочерила півторарічну дівчинку Аню, від якої відмовилася мама одразу після народження. Тепер вона регулярно на свій сторінці у Фейсбуці виставляє світлини, своєрідний літопис маленького дива. Аня у дитячому будинку – з порожнім поглядом і закам’янілим виразом обличчя. Аня через три місяці – з хитринкою в очах і з посмішкою від вуха до вуха.

 

«Донечка стала вже домашньою: капризує й перебирає їжею. Спочатку, коли саджала її за стіл, вона покірно складала на нього руки, нахиляла голівку, щоб я пов’язала слинявчик, і просто відкривала ротик, у який можна було класти будь-що з харчів. Тепер м’який сир вона може з’їсти, лишень коли дуже голодна. Гречана й рисова каші для неї не існують. При слові «кабачкова ікра», яка постійно є у раціоні вихованців дитбудинку, її пересмикує. Аня обожнює проводити час на ігровому майданчику в парку й не любить, коли її возять у колясці, бо то з минулого життя. Перестала боятися різких рухів, від яких одразу втягувала голову в плечі. У неї почав формуватися лексикон. А головне – з’явився сміх, і вона навчилася обніматися», – розповідає мама Катя.

 

В Україні майже 69 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Майже 17 тисяч з них чекають на усиновлення... Але лише трохи більше тисячі родин та одиноких громадян мають сьогодні статус кандидатів в усиновлювачі. Процедура усиновлення в Україні, особливо у порівнянні з європейським країнами, нескладна. Бездітним парам у Німеччині, скажімо, усиновити німецьку дитину складно, оскільки потенційних батьків там набагато більше, ніж малюків, а вимоги до них дуже високі. Під час співбесіди з потенційними усиновлювачами їх обов’язково спитають, чому пара не має власних дітей і чи всі можливості з лікування безпліддя вже було використано. Після проходження всіх процедур очікування на дитину може затягтися на два роки. Тому європейці готові платити, аби стати прийомними батьками.

 

Минулого року в Україні усиновили 1 239 дітей. З них 992 знайшли родину в Україні, 247 – в інших країнах. Трохи більше тисячі з сімнадцяти… Шанси решти знайти нову родину стрімко тануть, адже більшість потенційних батьків хочуть отримати дитину віком до п’яти років, та ще й здорову як фізично, так і психологічно.

 

Але ж право на родину має кожна дитина. Той, хто хоч раз побував в інтернаті і бачив сповнені надії, або, навпаки, застиглі погляди дітей, це підтвердить. Тому в рамках проекту максимально можливу кількість маленьких українців планується влаштовувати саме до сімейних форм виховання. Ті ж дитячі будинки сімейного типу – ще не родина, але вже не інтернат.

 

Звичайно, є діти з дуже важкими патологіями, через які вони і не знаходяться у своїх родинах. Для багатьох з них немає альтернативи спеціалізованим закладам, де надається необхідне медичне та реабілітаційне обслуговування. Але ж більшість з тих 17 тисяч, що очікують на усиновлення, можуть жити у родинах і хочуть мати батьків. Тому ніяка допомога людям, що хочуть зробити своєю дитиною маленьку сироту, не буде завеликою.

 

P.S. За світовою статистикою, до 70% випускників інтернатів мають проблеми із законом вже у перші роки після випуску.

P.P.S. Ми горді працювати для того, щоб в Україні стало хоч трохи більше щасливих дітей.