Preloader
Назад

Переселенець – машинобудівник

Далі
03.04.2019

Миколі Белозерцеву вже за 60. Протягом останніх чотирьох років він поневіряється з родиною по зйомних квартирах у Харкові (за цей час змінив їх уже сім). Але житло для нього зараз не найважливіше в житті. Головне – відновити виробництво пральних, сушильних і віджимних машин, чим займався до війни. Коли його рідний Луганськ опинився під владою сепаратистів, Микола залишив там будинок, бізнес і переїхав до Харкова, де колись навчався в університеті на фізика-ядерника.

 

– У моєму цеху в передмісті Луганська розмістилися бойовики. Вигребли все: верстати, інструменти, автомашини, пристосування, готовий до відправки товар, – з болем у голосі розповідає Микола Белозерцев. – Коли дізнався про це, мене охопив такий відчай! Але жити далі якось треба було. Поки моя родина чекала, що ось-ось повернемося додому, гроші закінчилися.

 

На щастя, з'явилися відомості про надання переселенцям фінансової допомоги на розвиток малого бізнесу. І ми сіли за написання плану. У мене син інженер-електрик, дружина економіст, дочка бухгалтер. Загалом, у всіх математичний склад розуму, тому швидко зробили розрахунки і отримали стартовий капітал на відновлення втраченого провадження. Закупили нове обладнання і матеріали, орендували виробниче приміщення і потихеньку почали підніматися на ноги.

 

Микола Микитович досі в подиві: як могла купка сепаратистів захопити будівлю обласного СБУ, в якому працювали 500 озброєних осіб? Чому в найвідповідальніший момент керівник управління поїхав влаштовуватися на роботу до Києва і кинув своїх підлеглих напризволяще? В результаті в момент захоплення будівлі в ньому залишалися лише кілька співробітників, і цілий склад зброї перейшов в руки бойовиків. Чому впливові на Донбасі люди не зупинили збройний конфлікт на самому початку? А якби не перекинуті в перших числах квітня 2014 року в Харків з Вінниці 200 осіб спецназу "Ягуар", то сьогодні, напевно, була б ще одна "недореспубліка"? І де б він тоді опинився з родиною? Ці думки часом не дають спати. Іноді минуле так тисне на психіку! Виручає тільки робота.

 

На новому місці Микола Белозерцев почав все з нуля. Раніше в його підпорядкуванні знаходився невеличкий колектив. 20 осіб були як одна сім'я. На жаль, доля розкидала їх: хтось перебрався в Росію, хтось знайшов роботу в Україні. Тому вирішивши відновити виробництво в Харкові Белозерцеву довелося шукати нових фахівців.

 

У бізнесі Микола вже майже тридцять років. Починав співзасновником торгово-промислової фірми, яка продавала в тому числі і великогабаритні пральні, сушильні машини і центрифуги, а також проводила  їх ремонт. Досконально вивчивши пристрій цієї техніки, Белозерцев вирішив виготовляти її самостійно. І ось уже одинадцять років (з деякою перервою, пов'язаною з війною) він забезпечує пральні соціальних установ (лікарень, дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку, дитсадків) і хімчисток України професійним обладнанням під маркою "Альтаїр" – всього 13 модифікацій. На даний момент ряд виробленої раніше продукції повністю відновлений. Найменша машина розрахована на прання 12 кілограмів сухої білизни, а є і такі, які за один раз перуть 25 і 50 кілограмів. Техніка для віджиму і сушіння білизни теж має різні потужності.

 

– Основна відмінність наших машин від зарубіжних аналогів – їх вартість, – розповідає мій співрозмовник. – Вони в два-три рази дешевше і на них завжди є запчастини, на відміну від імпортних. При цьому пристрої надійні і прості в експлуатації, мають компактні габарити. На всіх моделях встановлена ​​комп'ютерна система управління, тому процеси виконуються автоматично. Наш персонал допомагає покупцям підібрати комплектуючі в залежності від їх вимог і матеріальних можливостей, проводить пусконалагоджувальні роботи, гарантійний та післягарантійний сервіс. Продукцію робимо тільки під замовлення – на склад не працюємо.

 

Новий імпульс виробництво Миколи Белозерцева отримало в позаминулому році, коли в трьох областях України (Львівській, Полтавській і Харківській) за підтримки Світового банку був запущений проект Міністерства соціальної політики "Рука допомоги". Проект розрахований на незаможних людей, які в силу різних обставин втратили роботу, і на внутрішньо переміщених осіб. Основне завдання – допомогти їм позбутися залежності соціальних виплат, отримати гідну роботу або почати власний бізнес.

 

Микола Микитович вважає, що адаптуватися на новому місці і не опустити руки йому допоміг попередній досвід підприємництва.

 

– Я ніколи ні на кого не сподівався в своєму житті, крім себе самого, – каже Белозерцев. – Починаючи в Луганську, від держави не отримав допомоги. І зараз, коли змушений був відроджувати все з нуля, не ходжу і не прошу подачок. А підтримка проекту "Рука допомоги" виявилася дуже важливою і своєчасною. Моя сім'я з упевненістю дивиться в завтрашній день. Тому я не сумніваюся, що незабаром ми придбаємо та власне житло. На зароблені гроші.

 

– Створене Миколою Белозерцевим підприємство досить успішне, а його продукція затребувана на ринку України, – розповідає координатор проекту "Рука допомоги" та керуючий партнер агентства ShiStrategies Інна Шинкаренко. – Він привернув до свого бізнесу вже більше десяти чоловік, які отримують за свою роботу гідну зарплату і платять податки державі. Завдяки таким людям починає відроджуватися економіка країни.

 

– Наскільки відомо, за підтримки вашого проекту в країні отримали фінансову допомогу 237 учасників, які взяли до себе на роботу 64 людини, а сума сплачених ними податків склала на кінець минулого року близько 2 мільйонів 300 тисяч гривень. Не так багато.

 

– Більшість з цих людей раніше держава утримувала (в тих чи інших формах) як незаможних. А завдяки проекту "Рука допомоги" вони створили і розвивають власний бізнес, платять податки, а деякі, як Микола Белозерцев, вже стали роботодавцями. Крім того, понад 2100 осіб було працевлаштовано, близько 900 взяли участь в оплачуваних громадських роботах. Адже цей проект передбачає залучення людей (з урахуванням особливостей і прагнень кожного з них) до економічної активності. Фінансову допомогу отримали 92 підприємця, які створили нові робочі місця і працевлаштували 189 осіб. Це хороші показники.

 

Найголовніше – ми відпрацювали методи повернення на ринок праці людей, які жили за рахунок дотацій від держави, а також способи легалізації підприємницької діяльності. Це абсолютно нові для України механізми, які довели свою ефективність. Досвідом нашого проекту зацікавилися і в Європі. Треба зауважити, що ніхто з тих, хто брав участь в проекті "Рука допомоги", не припинив свою діяльність.

 

Зараз, поки проект призупинений (в держбюджеті на 2019 рік не передбачено коштів на надання фінансової допомоги учасникам), фахівці центрів зайнятості, управлінь соціального захисту населення продовжують консультувати учасників і моніторять ведення бізнесу.

 

Місцева влада дуже просять продовжити проект, бачучи в ньому реальну підтримку населення, можливість розвитку підприємництва. Наприклад, у Львівській області завдяки проекту "Рука допомоги" на соціальних виплатах малозабезпеченим сім'ям держава заощадила понад 3 мільйони гривень. Ми також сподіваємося, що Міністерство соціальної політики і Світовий банк, за підтримки якого відбувся пілотний проект, продовжать його в цьому році хоча б в пілотних регіонах. З бізнес-ідеями до нас щодня звертаються жителі не тільки пілотних регіонів, а й з усієї України.

Ганна Волкова, "Факти"