Preloader
Назад

КСВ: добровільна відповідальність

Далі
20.10.2020

Навіщо бізнес витрачає величезні гроші за статтею КСВ? Чому деякі компанії стабільно виділяють на проекти соціальної відповідальності фіксовану частку свого фінансового результату? Формула «розвиваючись – розвивай» вже довела свою життєздатність у всьому світі, а деякі країни починають вводити КСВ в законодавче поле.

 

Що ж таке корпоративна соціальна відповідальність? Бізнес, особливо якщо він великий, в процесі свого розвитку неминуче впливає на життя людей навколо. У багатьох випадках цей вплив негативний. Особливо яскраво це проявляється на прикладі навколишнього середовища. Забруднене повітря, вбите життя в невеликих водоймах, порушена родючість грунтів – найпоширеніші прояви роботи великих компаній. А є ще зруйновані дороги, гори сміття і промислових відходів, упаковка, яка не розкладається століттями, перераховувати можна нескінченно. Такі наслідки ніяк не викликають схвалення місцевого населення, і в результаті компанії починають зазнавати труднощів із землевідведенням, місцеві екоактивісти засипають їх судовими позовами, репутація страждає, продукція починає погано продаватися і т.ін.

 

Вперше як системне явище КСВ, ймовірно, почала практикувати італійська мафія в 18-19 століттях. Мафію цілком можна назвати корпорацією зі своїми бізнес-цілями, стратегією розвитку і бюджетами. До того ж, вона не могла існувати без підтримки місцевого населення. Тому в неврожайні роки селяни в деяких областях Італії отримували від мафії допомогу продовольством, одягом і навіть посівним матеріалом. За це мафіозі могли розраховувати на підтримку людей в разі переслідування владою. Відомі навіть випадки, коли мафіозна допомога доходила до адресатів за допомогою церкви.

 

Естафету КСВ, скоріш вимушено, підхопила велика буржуазія. Коли привид комунізму почав бродити Європою, а ліві ідеї стали опановувати розуми багатьох, втрати господарів підприємств від страйків і саботажу перевищили «больовий поріг» великого капіталу. І стартувала ера КСВ, нехай і вимушена на початку. Негласний договір бізнесу з суспільством дописувався і вдосконалювався десятиліттями – кров'ю страйків, демонстрацій і бунтів. І ось вже в індустріально розвинених країнах почав скорочуватися до 8 годин робочий день, при багатьох фабриках стали відкриватися школи та училища для дітей робітників, а суми, що виділялися власниками на здоров'я і дозвілля персоналу, постійно росли.

 

У 50-х-70-х роках минулого століття вимоги, що висувалися суспільством до бізнесу, суттєво зросли. Тепер вони стосувалися не тільки гідної зарплати, але і мінімізації впливу на екологію, і облаштування життєвого простору в окрузі. Та й самі корпорації розуміли, що не можна побудувати успішний бізнес в нещасливій країні. Якщо це, звичайно, не колонія.

 

Український бізнес трохи затримався в своєму розвитку на етапі дикого капіталізму. Та й суспільство, чесно кажучи, перші двадцять років незалежності нічого від него не вимагало, перейнявшісь власним виживанням. Зараз ситуация змінілася. По-перше, суспільний запит на конструктивну роль бізнесу в житті країни помітно зріс. По-друге, сам бізнес поступово глобалізується, а для роботи з західними партнерами або для залучення фінансування з-за кордону наявність системи КСВ вже просто життєво необхідна. Нарешті, спрацьовує правило «важко буті щасливим в нещаливій країні". І соціальна, і екологічна відповідальність вже перестала бути просто словами для великого бізнесу. Той же «Нафтогаз України» вкладає в проекти КСВ сотні мільйонів гривень щорічно. Ремонтуючи дороги, облаштовуючи вуличне освітлення і оснащуючи шкільні класи сучасним обладнанням в регіонах присутності, компанія натомість отримує лояльне ставлення місцевого населення і влади. Таке ставлення знімає безліч проблем, наприклад, з землевідведенням під нові свердловини. Тобто, реалізація КСВ сприяє і вирішенню суто бізнесових завдань.

 

Міжнародна компанія Ernst&Young має окремий бюджет на благодійність, який змінюється в залежності від річних фінансових показників. Крім того, компанія організовує програми фандрейзингу – збору пожертвувань – що дозволяє залучати додаткові кошти для благодійності. Внесок таких ініціатив в побудову хорошої репутації компанії важко переоцінити.

Ефективні і досить витратні програми, спрямовані на поліпшення якості життя людей в регіонах присутності, реалізує і компанія «Метінвест», залучаючи до участі в розподілі коштів місцеве населення і активістів.

 

Не цілком обгрунтований з точки зору фінансів і технологій перехід Європи на електромобілі, який вже стартував, – це теж «про КСВ». Консенсус суспільства, влади і бізнесу веде до того, що через десять років небо над європейськими містами стане значно чистішим. В цілому ініціативи великих компаній в рамках КСВ зазвичай розвиваються за п'ятьма основними напрямками: екологія, якість життя, освіта, охорона здоров'я, зниження рівня бідності. У бізнес-процеси багатьох західних компаній і банків вже закладена вимога відстеження постачальників і підрядників на всіх етапах поставок для недопущення потрапляння в неї, наприклад, компаній, що використовують дитячу чи примусову працю або активно забруднюють навколишнє середовище.

 

Корпоративна соціальна відповідальність швидко стає невід'ємною складовою успішного бізнесу. Вона не тільки значною мірою формує репутацію компаній (за даними досліджень на 30-40%), але і приносить цілком відчутні дивіденди у вигляді хороших відносин з суспільством (покупці ваших товарів і послуг) і з органами влади (отримання ліцензій, дозволів і т.ін.).

А ще – спрощення доступу до фінансування і можливість співпрацювати з провідними світовими компаніями. А ще – лояльний і мотивований персонал та бажаючих працювати саме у вашій компанії. Головною місією бізнесу в усьому світі поступово стає не заробляння грошей для власників, а формування свого вкладу в розвиток суспільства. Ті, хто не встиг цього зрозуміти, скоро залишаться на узбіччі.