Preloader
Назад

Коли всі повернулися додому

Далі
22.05.2020

Керуючий партнер ShiStrategies та координатор проекту "Рука допомоги" Інна Шинкаренко розповіла чому в боротьбі з безробіттям держава використовує досвід столітньої давності.

 

Понад 400 тис заробітчан повернулися в Україну за останні кілька місяців. Ще близько двох мільйонів осіб втратили роботу тут.

 

Підсумкова цифра, ймовірно, виявиться набагато більшою.

 

Наприклад, близько 40% підприємств HoReCa вже ліквідовувалися як суб'єкти підприємництва, відповідно, їх співробітники стали безробітними.

 

Схожа ситуація – в інших галузях, орієнтованих на обслуговування в прямому контакті.

 

Ринки та базари – це сотні тисяч втрачених робочих місць. Їх закриття вже потягнуло за собою дрібних сільгоспвиробників і логістів. Реальний рівень безробіття на виході із самоізоляції складе не менше 15-20%.

 

Більшість експертів погоджуються, що світова економіка буде виходити з кризи дуже повільно, і цей процес затягнеться на роки.

 

Отже, тієї чималої частині українського бізнесу, яка орієнтована на експорт, не доводиться чекати нічого хорошого. Багатотисячні колективи металургів, хіміків і енергетиків чекають на скорочення.

 

Що ж зможе в цій ситуації протиставити держава? Гасло про те, що в Україні є робота для всіх, і заяви про бажання залишити в країні заробітчан в нинішніх умовах – повна утопія. Більш того, навіть якщо б влада захотіла відправити назад всіх, хто повернувся, нічого б не вийшло.

 

Українці в колишніх кількостях навряд чи будуть затребувані в ЄС. Там зараз старанно розмірковують, чим би зайняти своїх безробітних. Україна не зможе довго платити соціальну допомогу мільйонам людей.

 

Складається ситуація, яка загрожує соціальними бунтами, репетиції яких із гаслами щодо скасування карантину вже пройшли в Києві та в багатьох обласних центрах.

 

Вже зараз очевидно, що владі доведеться переглядати і соціальну, і економічну політику. Патерналізм за такої кількості безробітних, що потребують допомоги, просто не по кишені при гострій бюджетній кризі.

 

На порядку денному – стрімка лібералізація економічної діяльності, стимулювання розвитку бізнесу не стільки з метою отримання податків, скільки для забезпечення зайнятості населення.

 

Чим швидше влада усвідомлює, що нові робочі місця – цінність сама по собі, навіть без істотних податкових очікувань, тим менш болючим виявиться вихід з карантину – період, який може затягнутися на роки.

 

Нещодавно Україна отримала безцінний досвід перетворення безробітних малозабезпечених громадян на підприємців.

 

Під час реалізації пілотного проекту Мінсоцполітики та Світового банку "Рука допомоги" понад 230 безробітних і вимушених переселенців з отримувачів соціальної допомоги перетворилися на підприємців-платників податків.

 

Більше 2 тисяч людей були працевлаштовані і близько 1 тисячі взяли участь у тимчасових оплачуваних громадських роботах.

 

Суть проекту – апробація ефективних механізмів повернення на ринок праці і залучення до підприємництва безробітних і переселенців, які отримували державну допомогу для малозабезпечених.

 

Готовим до підприємництва і бажаючим створити бізнес надавалися безвідсотковий мікрокредит, навчання і консультативна підтримка.

 

Кожного учасника ми брали за руку і проводили по всіх етапах побудови бізнесу, починаючи від моменту написання заявки до складання і захисту бізнес-плану, реєстрації підприємства, отримання обладнання, сплати податків.

 

Завдяки такому супроводу проект показав феноменальні для України результати. Якщо в середньому зі ста підприємств малого бізнесу після року роботи закривається близько 50%, то у проекті "Рука допомоги" за 2,5 роки припинили роботу менше 10%, решта розвиваються, створюють робочі місця і сплачують податки. І це люди, які самі ще недавно жили за рахунок соцдопомоги.

 

Деякі нові підприємці повернулися із заробітків. Такі, як Василь Смеркло із села Ярушичі Львівської області, який два роки тому почав виробляти панелі з очерету для утеплення будинків і перекриття дахів.

 

Учасники проекту відкрили різні бізнеси: від виготовлення меблів, взуття і козячих сирів до виробництва промислових пральних машин. Вони показали вражаючі результати, отримавши всього 60-70 тисяч грн безвідсоткового кредиту.

 

Повернення коштів передбачалося протягом трьох років. В рахунок повернення враховувалися всі сплачені податки, але частина учасників достроково повернула державі позики. Більша частина грошей, виданих учасникам "Руки допомоги" у вигляді поворотної фінансової допомоги, держава вже отримала назад.

 

За відгуками багатьох експертів, "Рука допомоги" стала найуспішнішим проектом у соціальній сфері України. Високо оцінили проект і за кордоном. За пів року він отримав дві вищі нагороди в галузі управлінського консалтингу.

 

У бізнесі успішний проект негайно масштабують, щоб не проминути добру нагоду. З державним менеджментом все інакше. З моменту завершення проекту пройшло більше року. Весь цей час від безробітних і вимушених переселенців надходять заявки про приєднання до "Руки допомоги".

 

Всупереч деклараціям про продовження проекту влада нічого для цього не зробила. Правда, нещодавно з'явилися повідомлення, що Світовий банк, який від початку підтримував проект, виділив кошти на його продовження.

 

Нинішній міністр соціальної політики Марина Лазебна була одним з авторів проекту і його куратором від Світового банку. Це дає надію, що напрацьований унікальний досвід не помре у папках зі звітами.

 

У чому причина успішності проекту? Чому численні спроби створення бізнес-інкубаторів, наприклад, для жителів шахтарських містечок після закриття шахт, закінчувалися лише корупційними скандалами?

 

Чому "Рука допомоги" виявилася принципово ефективнішою за інші програми з допомоги бізнесу, які поглинали величезні гроші без помітного ефекту?

 

Спрацював новий механізм фінансування. Учасники не отримували гроші на руки і не могли витратити їх, наприклад, на відпочинок. Проект оплачував лише рахунки на придбання обладнання та матеріалів, які значилися в затвердженому бізнес-плані. Так що нецільове витрачання коштів було відразу виключено.

 

Однак навіть найдосконаліший механізм видачі мікрокредитів завжди впирається у неповороткість та консервативність держапарату.

 

Механізм, ідея – лише пів справи, важлива реалізація. Тут вирішальну роль зіграли навчання і активний консалтинг для місцевих органів влади, управлінь соцзахисту, центрів зайнятості та майбутніх підприємців.

 

Корисним виявився і постійний моніторинг виконання умов договорів учасниками проекту. Кожні три місяці наші учасники-підприємці звітують у своїй області про стан бізнесу. Як показала практика, такі звіти більше потрібні та важливі для самих учасників, ніж для контролерів. Вони допомагають налагодити проміжний контроль виконання бізнес-планів.

 

Симбіоз цих факторів – інноваційний механізм фінансування, консультаційний супровід і контроль – зробив бізнес учасників "Руки допомоги" життєздатним. Окремо всі ці фактори гарні, але малоефективні: кредит без консалтингу, консультаційний супровід без контролю, консалтинг без фінансової підтримки не забезпечили б результату.

 

Згідно з нашими спостереженнями, при використанні запропонованих механізмів держава повертає всі витрачені на починаючого підприємця гроші у вигляді податків максимум за три з половиною роки. При цьому родині такої людини вже не потрібно платити допомогу і часто – субсидію.

 

Інтегральна оцінка – з урахуванням скасування держдопомоги і субсидій – показує окупність державних інвестицій в середньому за рік з невеликим. За три-чотири роки десятки тисяч нинішніх безробітних, які мають потенціал до підприємництва, можна перетворити на платників податків, які не виїдуть з України на заробітки, а будуть жити і працювати вдома.

 

Є тільки одна проблема для початку масштабного впровадження проекту "Рука допомоги": влада поки бачить більший потенціал для працевлаштування безробітних на будівництво доріг. Так, інфраструктурні проекти, лопати і тачки врятували США від безробіття під час Великої депресії, але світ з тих пір трохи змінився, і з'явилися більш ефективні механізми.

 

Інна Шинкаренко, керуючий партнер ShiStrategies для "Економічної правди"