Релокація бізнесів в Україні

Вимушена релокація бізнесу в Україні вимагала від власників та керівників сміливих рішень: спонтанних чи запланованих. А ще вона підтвердила важливість налагоджених комунікацій. Але й громади, які приймали ці підприємства, мали впоратися з викликами та використати нові можливості для розвитку. Ми проаналізували, як відбувалися ці процеси.

Врятувати сім’ю, зберегти комунікації з ключовими спеціалістами, прийняти рішення про перевезення потужностей, знайти нову локацію та можливості для переміщення, розселити працівників, розвернути виробництво — ці та багато інших питань потрібно було швидко узгодити власникам бізнесу у найскладніший період сучасної історії країни.

Виклики перед громадами були не менш важливими: зацікавити представників бізнесу розвернути підприємства саме на їх територіях, створити умови. Як мінімум: надати площі для виробництва за пільговою вартістю оренди, знайти житло для працівників, запропонувати робочу силу. Задачі були важкі, але й вигода того варта: збільшення податків, нові робочі місця, перспективні можливості для розвитку. Особливо це актуально для дотаційних населених пунктів, де ключовими платниками податків на цей час є лише навчальні заклади чи навіть місцеві АЗС.

За інформацією Мінекономіки, найбільше бізнесів розмістила Львівщина (третина від загальної кількості релокованих), Закарпатська область (17%), Чернівецька (11%), Івано-Франківська (8%). Але ці дані стосуються лише компаній, переміщених за державною програмою.

Не всі громади вчасно оцінили такі перспективи. Наприклад, проректорка Прикарпатського національного університету Валентина Кубів вважає: Івано-Франківська область не повністю реалізувала потенціал, який міг би надати регіону релокований бізнес. За її словами, у порівнянні зі Львівською та Закарпатською областями, тут ситуація не найкраща: громади залучили мало бізнесів, причому серед них майже немає великих підприємств.

Причина — у відсутності співпраці: релокацією в регіон зацікавилося 232 підприємці, але належні умови вдалося створити лише для 74. Головними проблемами є брак приміщень та робочої сили.

Але керівники багатьох громад побачили у переміщенні підприємств можливості та реалізували їх. Зокрема, вони відслідковували заявки компаній на релокацію, подані до платформи «Прозорро», та вчасно реагували на запити.

Так, міський голова Хотину Андрій Дранчук ініціював створення бізнес-хабу «Хотин Invest», де евакуйовані бізнеси змогли відкрити свої офіси безкоштовно. Представники голови контактували з власниками компаній та розповідали про переваги місцевості. До громади за цей час переїхало сім підприємств. Серед них, зокрема, один з найбільших вітчизняних виробників велосипедів — «Velotrade».

За словами директора компанії Миколи Ткаченка, рішення про релокацію довелося прийняти після потрапляння ворожої ракети до одного з цехів. Топменеджер зізнається, що йому зателефонувало багато представників громад, але найбільш сприятливі умови запропонували саме у Хотині. Тут компанія розташувала склад, а виробництво розгорнула за 60 км — у місті Борщів.

Найпростішою релокація виявилася для організацій, головним ресурсом яких є мізки, а не верстати. Так, на Закарпаття перемістилося понад 100 IT-компаній та 30 тис. спеціалістів цієї сфери.

Місцева влада бачить у цьому можливість перетворити дотаційний регіон в економічно сильний. Тому ще з квітня 2022 року презентувала проєкт «Закарпатського IT-кластеру» (неофіційно — української «Кремнієвої долини»). Умова проста: релоковані компанії реєструються в області та платять податки, а чиновники роблять все, щоб забронювати айтівців від мобілізації.

Заступник очільника обладміністрації Василь Іванчо повідомив, що область підготувала майже 600 локацій для переміщених бізнесів. Вже є очікування: якщо хоч 30% з релокованих залишаться в області — Закарпаття виграє економічно. І мова йде не лише про IT, але й про інші підприємства: сюди перемістилося 417 представників малого та середнього бізнеса.

Ще один крок влади регіону назустріч переселенцям — програма «33-33-33». По 33% мають виділити релоковані бізнеси, область та місцева влада на будівництво модульних містечок. Саме у них житимуть переміщені працівники підприємств.

Крім того, на Закарпатті:

• створили онлайн-базу вільних майданчиків для ведення бізнесу з описом характеристик;
• надали податкові консультації бажаючим з питань перереєстрації бізнесу;
• розробили перелік вільних земельних ділянок, якими можна скористатися на пільгових умовах (загальна площа — 170 Га).

У період релокації важливими є не лише комунікації між представниками громад та бізнесом, що перемістився. Ключову роль зіграла готовність швидко приймати рішення.

Vice President of Operations IT-компанії AltexSoft Ольга Гусарова  розповіла, що план евакуації у компанії був ще з 2014 року, коли довелося вивозити офіс з Сєвєродонецька. Тож у січні 2022 року, коли небезпека стала доволі чіткою, компанія провела опитування серед персоналу та склала списки охочих виїхати. Це дозволило запланувати локації та 24 лютого відносно «безболісно» реалізувати план. Автобуси були вже готові, тож залишилося спакувати техніку. 25 лютого о сьомій ранку колона вирушила. Переїхали працівники з сім’ями: компанія забезпечила комфортне розселення людей у Львові та Івано-Франківську.

Виробник матраців «Матролюкс» зміг евакуювати частину потужностей з Дніпра та Києва до Львова. За словами виконавчого директора, головною проблемою став транспорт: знайти його у перші дні повномасштабної війни було дуже важко. На новому місці довелося шукати місцевих поставщиків матеріалів та набирати новий штат. З цими викликами бізнес впорався.

Схожа ситуація склалася у підприємстві «Пожмашина»: з Чернігівщини на Львівщину вдалося перемістити 50% обладнання і 200 співробітників (40% від штату). Місцева громада допомогла з розселенням: для всіх працівників знайшли місця у гуртожитках. Зараз компанія вже розвернула виробництво.

Відомий книжковий магазин Yakaboo релокувався у перші дні повномасштабної війни. Потрібно було терміново рятувати активи, адже склад опинився у зоні бойових дій. Тож власники бізнесу найняли 30 фур, щоб перевезти на Буковину майже 1 млн книжок та обладнання. З пошуком нового приміщення на 2 тисячі квадратних метрів допомогла влада громади. Компанії надали можливість орендувати його на пільгових умовах. У цьому ж приміщенні обладнали тимчасове житло для персоналу. Влада допомогла організувати для них триразове харчування. Після релокації компанія надала роботу 70 спеціалістам: своїм постійним працівникам, вимушеним переселенцям та місцевим мешканцям.

Лариса Боден, співвласниця бренду килимів Vanda Rugs, релокувала виробництво з Каховки. Виробничі потужності довелося вивозити з окупованої території, без жодних «зелених коридорів» та інших умов. За словами підприємиці, це був величезний ризик та пошук компромісів: 10 днів довелося зважувати кожен кілограм, щоб помістити найголовніше у 20-тонну вантажівку та везти це все під страхом обстрілів чи конфіскації.

Далі настав час обирати, де розвернути потужності. Найкращу пропозицію внесла громада Вінниці: приміщення технікуму та безкоштовне житло для працівників. Але додатково зустріч з підприємицею ініціювала місцева влада міста Косів. Вона проявила велике зацікавлення та запропонувала найбільш лояльні умови для швидкого відновлення роботи. У містечку працює Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва, що теж стало чинником для вибору: декілька студентів навчального закладу вже проходять стажування й готуються стати до роботи. Зараз підприємство вже працює та відвантажує замовлення.

Однією з умов релокації є реєстрація бізнесу на новому місці. Тобто, регіони, які приймають та розміщують фірми й підприємства, залучають потенційних платників податків та можуть розраховувати на збільшення місцевих бюджетів. Більше за те: після перемоги частина переміщених бізнесів залишиться на нових місцях або, як мінімум, відкриє тут свої представництва.

Це — потенціал, з яким можна і варто працювати. Тож саме від місцевих влад залежить, чи створять вони привабливі умови для бізнесу. У такому випадку у  низки дотаційних громад є великий шанс на економічне відродження.