Посаджені на голку

Керуючий партнер агентства ShiStrategies Інна Шинкаренко розповіла виданню "Економічна правда" чому десятки тисяч здорових українців у розквіті сил воліють жити за державні кошти.

Те, що я скажу, може здатися бездушним, але все ж: Україні не дає розвиватися велика кількість соціальних виплат.

В одній з найбідніших країн Європи – десятки категорій пільг та субсидій.

У бюджеті на 2018 рік через 989 млрд грн видатків майже третину, 295 млрд грн, – соціальні, і це без урахування трудових пенсій. Тільки житлові субсидії і виплати малозабезпеченим обійдуться бюджету в 124,2 млрд грн.

Пільги і виплати у нас надають всім: і жебракам, і міністрам, і немовляті, і народному депутату. У 2017 році будь-які пільги чи соціальні виплати отримували 7,5 млн сімей, тобто близько половини українців. У січні-лютому 2018 року таких сімей було вже 8,8 млн.

З подальшим зростанням вартості комунальних послуг три чверті жителів будуть незаможними в очах держави. Куди ми йдемо? Чому держава все більше допомагає малозабезпеченим, а рівень бідності не знижується?

Коли в 2002 році влада ввела допомогу одиноким матерям, за підрахунками Мінсоцполітики, їх було близько 27 тис. Згідно з проектом бюджету, в 2018 році одинокі матері отримають допомогу на 420 тис дітей, тобто матерів-одиначок за 15 років стало приблизно в 15 разів більше.

Що, мужик здрібнів? Ні, багато хто просто перестав оформляти стосунки, щоб отримувати формальне право на допомогу від держави.

Таке відбувається не тільки з "самотніми" матерями. Десятки тисяч сімей отримують і комунальні субсидії, і допомога як малозабезпеченим, хоча багато хто з них неофіційно працевлаштован або працює за кордоном.

До чого веде масове підсаджування людей на соціальну голку? Втрата ініціативи, покладання відповідальності за власну долю на державу, божевільний патерналізм, якого і в СРСР не було.

Кому це вигідно? Тільки політикам, які звикли тримати електорат обіцянками нових виплат. У країні десятки тисяч сімей, в яких здорові люди у розквіті сил, не працюючи, отримують від держави соціальні виплати. Для забезпечення цих виплат мільйони працюючих платять чималі податки.

Зараз я координую пілотний проект "Рука допомоги", який реалізує Мінсоцполітики спільно зі Світовим банком. Одна зі складових цього проекту – безвідсоткове кредитування малозабезпечених безробітних, які отримують допомогу від держави, для відкриття власного бізнесу.

Звичайно, ми не можемо вирішити проблему незаможних громадян повністю – для цього необхідно змінити саму систему соціальної підтримки в Україні.

Поки держава буде давати людям можливість отримувати гроші, не працюючи, будуть і ті, хто цією можливістю користується. Що точно в наших силах – це витягнути з бідності тих, хто дійсно цього хоче.

Ми знаємо, що малому і мікробізнесу в Україні поки закритий в'їзд до кредитних коштів – і ставки, і вимоги до застав занадто високі. Тому проект пропонує малозабезпеченим безробітним поворотну фінансову допомогу або безвідсотковий кредит на відкриття своєї справи.

Правда, кошти цієї допомоги можуть використовуватися тільки для закупівлі матеріалів і обладнання для створення свого бізнесу. Ми пропонуємо шанс, а вже скористатися ним чи ні – особиста справа кожного.

Перші результати проекту приголомшують. Люди, більшість з яких не працювали по кілька років, побачивши перспективу, розпрямляють спину.

Розмір поворотної допомоги невеликий – близько 70 тис грн на людину. Однак часто саме в стільки обходиться перехід від присадибного господарства до фермерства, від хобі – до виробництва товарів. Ви б бачили, скільки енергії пробуджується в людях, які отримали можливість самим будувати своє життя.

Піцерії, виробництво продуктів, аграрні проекти, ветеринарні клініки, випуск меблів, пошиття одягу і взуття, виготовлення промислових пральних машин – це лише мала частина бізнес-ініціатив нових підприємців. Перші бізнесмени з вчорашніх безробітних успішно працюють.

Складно сказати, скільки з них залишиться в бізнесі через п'ять років. Проект надає їм всю необхідну консультаційну підтримку, але бізнес-клімат в Україні для малого бізнесу все ще досить токсичний.

Ми реалісти: навіть якщо тільки половина учасників проекту зможе закріпитися в бізнесі, це буде хорошим результатом. Однак в будь-якому випадку проект забезпечує серйозну зміну цінностей для всіх учасників, адже заробляти цікавіше, ніж чекати виплат і скаржитися на життя.

Тепер трохи арифметики. Середня малозабезпечена сім'я з дітьми отримує від держави 4-5 тис грн на місяць. Середній розмір комунальної субсидії в 2017 році склав 993 грн. Навіть якщо не враховувати інших виплат і пільг, держава щорічно витрачає на таку сім'ю 60-70 тис грн.

В країні формуються династії професійних безробітних. Соціальні працівники спостерігають багато потомствених одержувачів допомоги: раніше по неї зверталися батьки, зараз – їхні діти.

Діти цих дітей, з великою часткою ймовірності, підуть по стопах батьків і теж навчаться жити на соціальні виплати. До речі, середній вік одержувачів соціальної допомоги поступово знижується.

Отже, розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги для для започаткування власної справи дорівнює річній допомозі для малозабезпеченої сім'ї.

При цьому підприємець вже через півроку перестає отримувати допомогу. Тобто держава, нічим не ризикуючи, отримує шанс перетворити одержувача допомоги в платника податків, який може стати роботодавцем.

У проекті є підприємці, які взяли на роботу одного-трьох співробітників. Це прямий ефект, а є ще й непрямий у вигляді пожвавлення економіки, наповнення місцевих бюджетів, формування середнього класу.

Чому ж ми роками витрачаємо десятки мільярдів гривень платників податків на виховання утриманців, а не на допомогу тим, хто хоче і може працювати?

Чому ми псуємо нові покоління совковим патерналізмом, прищеплюємо їм думку, що за все відповідають президент і депутати, а не вони самі?

Стара громада старанно репродукує себе, свої погляди на життя, очікування і моделі поведінки. Недобросовісні політики цим користуються, адже немає кращого виборця, ніж той, який вимагає тільки хліба і видовищ, вірить обіцянкам і готовий закривати очі на деградацію своєї країни.

За 27 років незалежності України на роздачу преференцій був розбещений неймовірний інвестиційний ресурс, який міг би змінити країну. Може, ще не пізно почати щось змінювати? Тільки цифри, нічого особистого.

Після завершення пілотного проекту "Рука допомоги", який реалізується в Харківській, Полтавській та Львівській областях, його досвід буде узагальнено і запропоновано для поширення на всю територію України.

Інна Шинкаренко, керуючий партнер ShiStrategies для "Економічної правди"