Дослідження соціальної роботи в громадах

ShiStrategies за підтримки представництва Світового банку в Україні

Уточнити стан соціальної роботи у територіальних громадах до та під час війни; виявити фактори, які перешкоджають її ефективності, а також визначити напрями необхідного законодавчого, нормативного та фінансового забезпечення з боку держави

Після реформування адміністративно-територіального устрою України центр соціальної роботи перемістився з державного та обласних рівнів на рівень місцевих громад. Розбудова структури соціальної роботи в місцевих громадах триває від 4-х до 1,5 років в залежності від часу їх утворення. Передавши фінансування соціальної роботи на місцях, держава також збільшила джерела фінансування місцевих громад. Разом з цим розміри видатків громад на соціальну роботу, перш за все, надання соціальних послуг, не є унормованими, хоча б у відсотках до місцевого бюджету. В наслідок цього склалася ситуація, коли якість та обсяги соціальної роботи більше залежать від пріоритетів керівництва громад, ніж від потреб її мешканців.

ShiStrategies вперше в Україні провело масштабне дослідження соціальної роботи в територіальних громадах до та під час війни.

Результати дослідження можуть бути використані при плануванні реформ, відновлення та розвитку, а також джерел фінансування соціальної роботи в громадах.

Дослідження проводилось у два етапи:

перший відбувся у січні-лютому 2022 року,

другий – у травні-червні.

У дослідженні взяли участь 948 малих, середніх та великих територіальних громад із 24 регіонів України.

Під час другого етапу були опитані громади, де відбувалися бойові дії, які були тимчасово окуповані та громади, що знаходились у відносно безпечних регіонах.

• Система соціальної роботи в громадах знаходиться в стадії розбудови і на даний момент не може повністю виконувати свої функції. На початок війни з рф ця система у значній кількості регіонів перебувала на етапі комплектації посад соціальних спеціалістів. Відтак, співвідношення витрат на заробітні плати і власне на надання соціальних послуг в середньому по Україні наближається до 90/10.
• Громади відчувають брак коштів на соціальну роботу, маючи, вірогідно, більш нагальні проблеми. При цьому лише близько 25% громад змогли наладити співробітництво з місцевим бізнесом та грантовими організаціями для отримання додаткових коштів на реалізацію соціальних проектів. Очевидно, що громади потребують методичної та інформаційної допомоги для організації співробітництва з бізнесом та грантодавцями.
• Відсутність у значній кількості напрямів роботи прямої залежності між кількістю соціального персоналу та досягнутими результатами пояснюється незавершенням побудови сталої системи надання соціальних послуг, а також недостатньою увагою керівництва окремих громад до цієї роботи.
• В умовах воєнного стану громади мають більшу гнучкість у запровадженні нових необхідних для населення послуг, ніж ЦОВВ.
• Під час війни в 2-4 рази зріс попит на такі послуги, як надання гуманітарної і натуральної допомоги, соціальної допомоги вдома, соціального супроводу після запровадження воєнного стану. Також значно зросла кількість наданих інформаційних та консультаційних послуг, в тому числі психологічної допомоги, переважно за рахунок обслуговування внутрішньо переміщених осіб. Водночас, майже зник попит на такі послуги, як супровід під час інклюзивного навчання, соціальна профілактика, медіація, соціальна адаптація.
• Результати дослідження свідчать, що кількість людей, яким надаються базові соціальні послуги у громадах, більше залежить не від кількості мешканців, а від географічного розташування громади, соціальної мобільності населення та активності органів соціального захисту.
• Цифровізація соціальної роботи підвищує рівень охоплення людей соціальною підтримкою. Загалом у досліджених громадах рівень охоплення базовими соціальними послугами становив до введення воєнного стану від 3% до 23% від усієї кількості мешканців громади.
• Видатки місцевих бюджетів на соціальну сферу складають від 3% до 13%, а в середньому – 7,2%. При цьому, кількість наданих соціальних послуг прямо не корелює з обсягом соціальних видатків на душу населення в регіоні. Так відбувається тому, що переважна частка соціальних видатків спрямовується на заробітну плату – від 79% до 98% від загальної суми. На організацію та надання соціальних послуг спрямовується в середньому менше 10% соціальних видатків. І це – предмет для адекватних змін в політиці розбудови системи надання соціальних послуг.
• На ступінь задоволення потреб мешканців у соціальних послугах впливають, в першу чергу, кількість та рівень підготовки співробітників соціальних служб, розвиненість соціальної інфраструктури громади, час її створення.
• Обсяги залучення громадами грантового фінансування від міжнародних організацій практично не залежать від розміру громади, структури її економіки та демографії. Результати дослідження свідчать, що успішність у залучені грантів переважно залежить від активності та компетенцій керівництва громад. Кошти на ведення соціальної роботи залучили від міжнародних та українських грантових організацій 166 громад, від бізнесу – 93 громади.

Детальніше про дослідження за посиланнями:

https://www.facebook.com/100064680309537/posts/415693693929971/

https://www.facebook.com/100064680309537/posts/415667397265934/

https://www.facebook.com/100064680309537/posts/415704557262218