Авіація, створення мегаіндустрії

Перші спроби створення літаків робились в XIX столітті багатьма винахідниками-ентузіастами в різних європейських країнах. Але комусь для успішного завершення експериментів не вистачило життя, а комусь – грошей, оскільки всі дослідження і роботи проводилися за власний рахунок і були дуже витратними. Та й велика вага і недостатня потужність парових двигунів, які використовувалися в той час, була серйозною перешкодою для польоту на апараті важчому за повітря. Хоча французькому винахіднику Клементу Адеру все ж вдалося в 1890 році побудувати літак Eole з паровим двигуном і пролетіти на ньому близько 50-ти метрів неподалік від Парижа, але першопроходець авіації не зміг домогтися ні керованості, ні стійкості польоту.

Перший пілотований літак під назвою «Флаєр-1», який зміг самостійно відірватися від землі і зробити керований горизонтальний політ 17 грудня 1903 року, створили брати Орвіл і Уілбур Райт в США.

Перший раз «Флаєр» пролетів 36.5 метрів і протримався в повітрі 12 секунд. В своєму літальному апараті брати Райт вперше використали спеціально сконструйований за їхніми вимогами двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ), завдяки винаходу якого почався розвиток не тільки автомобільної, але і авіаційної промисловості.

Хоча в той час у військових цілях вже використовувалися літальні апарати легші повітря – дирижаблі, – але вони були недовговічні і не міцні. Перший керований дирижабль з паровим двигуном сконструював французький винахідник Анрі Жиффар, який в 1852 році вперше пролетів на ньому 24 км, стартувавши з паризького іподрому. Дирижаблі використовувалися і в Першій, і в Другій світових війнах, і продовжують обмежено використовуватися і в наші дні, але ці апарати надзвичайно громіздкі і дорогі в експлуатації.

Величезний внесок в історію авіабудування зробив американський винахідник і підприємець Гленн Кертісс, який починав свою кар’єру як велогонщик конструктор найшвидших в світі мотоциклів, а в підсумку увійшов в історію як «батько військово-морської авіації США».

Саме він створив перший біплан, який злетів з палуби корабля, одним з перших розробив гідролітак, оснащений складними колесами, який міг злітати і приземлятися і на воду, і на тверду поверхню.

А в 1910-му Гленн навчав перших військово-морських льотчиків США.

У партнерстві з багатим ентузіастом авіабудування Огастасом Херрінгом в 1909 році Кертісс заснував фірму «Херрінг-Кертісс» з виробництва літальних апаратів. Це призвело до «патентної війни» з братами Райт, яка тяглася поки Wright Aeronautical Corporation, наступник фірми братів Райт, в 1929 року не злилася з компанією Кертісса. В результаті утворилася корпорація Curtiss-Wright (тепер – частина компанії «Curtiss-Wright Corporation»), яка існує і сьогодні, працюючи в сфері аерокосмонавтики.

Після виграшу в 1908 році наукового американського трофея і призу в розмірі 2 500 доларів за перший в Америці успішний публічний політ літального апарату важче повітря Кертісс часто брав участь в демонстраційних польотах над Північною Америкою для просування своєї продукції.

Під час Першої світової війни бізнес Кертісса процвітав, а кількість робочих місць на його підприємствах значно збільшилася. Однак мир приніс скасування військових контрактів. Тому в 1920-му Кертісс перевів у готівку свої акції в компанії на 32 мільйони доларів і переїхав до Флориди, де заснував 18 корпорацій, працював у цивільних комісіях, розробив план декількох міст і навіть винайшов попередника сучасного «будинку на колесах». Незадовго до смерті Кертісс спроектував безхвостий літак з V-подібним крилом і шасі як у триколісного велосипеда, який, як він сподівався, можна було продавати за ціною сімейного автомобіля. Але не встиг втілити свою ідею в життя.

Саме на гідролітаку, спроектованому Гленном Кертіссом, успішно відбувся перший в історії авіації комерційний рейс, організований у Флориді підприємцем Персівалем Фензлером в 1914 році. Звичайно ж, не обійшлося без реклами, можливо, першої в історії цивільної авіації. Гідролітак розрекламували, як літаючий човен, і влаштували аукціон з продажу першого квитка, який був куплений за $ 400 колишнім мером Сент-Пітерсберга – Адамом Фейлом. У літаку, зробленому з дерева і тканини, вміщався крім пілота тільки один пасажир. Біплан пролетів 30 кілометрів за 23 хвилини в декількох метрах над поверхнею озера з містечка Сент-Пітерсберга в Тампо Бей.

В результаті була створена перша в світі авіакомпанія, яка використовувала літаки – «St. Petersburg – TampaAirboatLine » і здійснювала рейси з Сент-Пітерсберга в Тампа, квиток на який в обидві сторони коштував $10. Хоча ця авіакомпанія проіснувала всього чотири місяці, перевізши 1205 пасажирів, та саме вона першою популяризувала комерційні рейси в цивільній авіації і поклала початок пасажирським авіаперевезенням за розкладом.

Але в той час це сприймалося як дорогий атракціон, а розвиток авіації пов’язували з дирижаблями, а не з літаками.

У Німеччині з 1910 року вже працювала перша в світі авіакомпанія DELAG («Німецьке акціонерне товариство дирижаблів»), яка базувалася в місті Франкфурт-на-Майні. Аеростати здійснювали пасажирські рейси, а також виконували туристичні польоти для охочих подивитися на околиці з висоти.

У тому ж 1914 році в Російській імперії здійснив свій перший пасажирський рейс літак «Ілля Муромець», спроектований талановитим авіаконструктором киянином Ігорем Сікорським.

Біплан вміщував 16 осіб, а в його конструкції були передбачені туалет і кімнати для відпочинку. В європейських літаках туалети стали з’являтися тільки в 1921-му – першою була модель італійських конструкторів Caproni Ca.60. Ігор Сікорський також створив перші в світі чотиримоторні літаки. Але після Жовтневої революції в Росії був змушений емігрувати. В результаті він заснував авіаконструкторську компанію в США, яка з 1942 стала провідним виробником вертолітної техніки в світі.

Перша світова війна стимулювала всі сторони конфлікту активно вкладатися в створення нових літаків, які можуть летіти далі, перевозити більше. Пілотуванню, на яке раніше наважувалися лише ентузіасти-екстремали, навчали тисячі чоловік. Оскільки в післявоєнній Європі залізниця була зруйнована, авіаподорожі стали єдиним швидким способом дістатися до місця. Військову авіатехніку адаптували для поштових та пасажирських перевезень, а пілоти перейшли в цивільну авіацію.

У Великобританії відразу після війни (в 1919-му) стала діяти перша авіакомпанія з регулярними рейсами Handley Page Transport, Ltd., яка пізніше трансформувалася в сучасну Imperial Airways.

Їх повітряний флот складався з перероблених військових бомбардувальників, які вміщували 14-20 пасажирів. Салон був у кращому випадку оббитий додатковим шаром тканини і не герметизирований. Атмосферний тиск і температура в літаку відповідали тиску і температурі зовні, шум працюючих двигунів заглушав будь-які інші звуки, а крісла, часто плетені або оббиті шкірою, просто ставилися на підлогу літака. З сьогоднішнього комфорту був тільки бар і обід.

Рейси Imperial Airways з’єднали спочатку Лондон з Парижем, а потім метрополію з її володіннями в Африці і на Близькому Сході. Рейс з Лондона до Південної Африки займав кілька днів із зупинками на ніч, в Індію – 6 днів, до Австралії – 10 з половиною, але в порівнянні з кількома тижнями на кораблі був надшвидкісним. У Франції також були колонії в Африці і Латинській Америці, тому їх авіація розвивалася схожим чином. Саме так Екзюпері побував в Африці і написав свої книги.

У тому ж 1919 році в Нідерландах була створена найстаріша з нині діючих авіакомпаній KLM – єдина, яка зберегла своє ім’я і не проходила через тисячі злиттів і поглинань.

Розвиток авіації сприяв виникненню авіапошти. Перший такий офіційний рейс відбувся 18 лютого 1911 року між містами Індії.

А перші в історії перевезення міжнародної авіапошти стали здійснюватися регулярно починаючи з 31 березня 1918 року за маршрутом Відень – Краків – Львів – Київ, що було на шість тижнів раніше відкриття поштового авіамаршруту між Вашингтоном і Нью-Йорком.

До середини 20-х рр. поштові авіаперевезення в Америці щорічно доставляли 14 млн. листів. Прийнятий в 1925 р. в США закон, який передавав авіаперевезення пошти приватним компаніям на конкурсній основі, став першим великим кроком до створення приватної індустрії повітряних перевезень в США.

П’ять компаній – переможниць конкурсу згодом перетворилися в найбільші авіакомпанії країни: United Airlines (підрозділ Boeing), TWA, PanAm, Eastern і American Airlines.

Одним з переможців конкурсу на отримання контракту для авіаперевезень пошти в 1925 р став автомобільний магнат Генрі Форд. До конкурсу його компанія вже використовувала літаки, побудовані іншими фірмами, для перевезення автозапчастин до місць складання автомобілів. Прислухавшись до думки сина, Форд вклав гроші в розвиток масового пасажирського авіатранспорту, якого тоді ще не існувало. У 1927 р «автомобільний король» випустив на ринок літак Ford Trimotor, що став відомим як «Олов’яний Гусак» – один з перших суцільнометалевих літаків. Це був перший економічно вигідний авіалайнер США, створений для перевезення, головним чином, пасажирів, а не пошти.

Будучи надійним і економічним, для свого часу Ford Trimotor безнадійно застарів до середини 1930-х, хоча продовжував використовуватися ще до 1989 року. Ford Airplane Company, що не мала в активі нових моделей, закрилася через падіння продажів після Великої депресії.

Набагато успішніше склалася доля в авіагалузі іншої авіабудівної компанії, яку ми всі сьогодні знаємо як гіганта літакобудування і космічних розробок – Boeing.

До речі, її літак в 1919 році здійснив одну з перших міжнародних поштових авіаперевезень з Канади в США. Уже тоді засновника Boeing цікавила авіапошта, яка в майбутньому стане важливим джерелом доходів компанії.

Вільям Боїнг був цілком заможним підприємцем і міг до кінця життя відмінно заробляти, володіючи цілою мережею фабрик в деревообробній промисловості. Але його зацікавило авіабудування, яке було спочатку хобі для розваги ексцентричного багатія.

Оцінивши особливості галузі та обсяги потенційних вливань, Вільям почав шукати однодумців, вивчати авіабудування і активніше розвивати власну справу, щоб заробити необхідний капітал для старту. У 1916 році разом з ентузіастом авіації лейтенантом ВМС Конрадом Вестервельтом він зареєстрував компанію Pacific Aero Products, яка через рік вже називалась Boeing Airplane. Під час Першої світової війни, завдяки підприємливості Вільяма, компанія отримала велике урядове замовлення на 50 гідропланів для ВМФ США, розроблених за вказівкою Боінга. Щоб виконати замовлення в необхідні терміни, довелося збільшити число співробітників до 337 чоловік.

Але, оскільки у війну США вступили тільки в 1917 році, великих замовлень уряд більше не робив. Компанія, яка розрослася, розвивалася не так швидко, як сподівався Боїнг: після війни до військової авіації інтерес пропав, а до цивільної – ще не з’явився, тому компанія опинилася в застої. Деякі біографи вважають, що підприємство три роки виживало за рахунок особистих вкладень Боїнга, а також виробництва меблів і човнів.

У 1920-ті роки Boeing з великими труднощами зміг виграти урядовий конкурс на виробництво винищувача для військової авіації США. Конкуренція серед авіабудівних компаній була жорсткою, оскільки ніша була вузькою, і всі бажаючі в ній працювати не могли. Деякі експерти вважають, що з цього моменту і почалося домінування Boeing в США. Але Боїнг завбачливо вирішив не обмежуватися військовими літаками. Він також зайнявся випуском літаків для поштових перевезень і продовжував розробки в пасажирському авіабудуванні.

У 1929 році компанія Boeing з доставки пошти, пасажирська і авіабудівна були об’єднані в холдинг BoeingAirplane & TransportCorporation, утворивши таким чином монополію в авіаційній галузі.

Це викликало невдоволення в американському уряді і активізацію конкурентів, які пролобіювали прийняття закону, що забороняв виробникам літаків володіти авіалініями і поштовими компаніями.

У 1934 році Boeing була розділена на три частини: BoeingAircraftCompany, яка займалася авіабудуванням, UnitedAirLines для авіаперевезень і UnitedAircraft – її зазвичай теж відносять до авіабудівних. Вільям Боїнг, побачивши, як його дітище ділять на частини люди, які не вклали в організацію ні своєї праці, ні грошей, вирішив піти з бізнесу. Він продав свій пакет акцій і зайнявся подорожами і розведенням коней. Але заснована ним компанія продовжувала успішно виконувати військові урядові замовлення і випускати пасажирські літаки для авіакомпаній.

Саме на борту Боїнг Ейр Тревел в 1930 році в рейс відправилася перша стюардеса Еллен Черч, яка переконала керівництво, що присутність в салоні члена екіпажу допоможе пасажирам відчувати себе комфортніше і безпечніше.

Ідея Черч зацікавила керівництво компанії, але не обійшлося без сумнівів. У літаках того часу складно було встояти під час польоту, до того ж на стюардів покладалася і досить важка робота. Але були і переваги: ​​пасажирські авіарейси користувалися неоднозначною славою, і присутність жінки на борту могла б підвищити довіру людей, та й її навички медсестри в польоті знадобилися б, якщо комусь стане погано. Крім того, жінки зазвичай важать менше чоловіків, а вага пасажирів тоді відігравала важливу роль.

Вирішено було запустити експеримент, і Черч доручили відібрати ще сім кандидаток, яких спочатку називали не стюардесами, а SkyGirls. Правила відбору були досить суворими: вага не більше 52 кілограмів, вік не більше ніж 25 років, зріст не більше 160 сантиметрів. В першу вісімку увійшли тільки жінки-медики.

Експеримент виявився таким успішним, що компанія швидко взяла дівчат в штат. Кількість стюардес швидко збільшувалася, і цю ідею перейняли інші компанії.

Найлояльнішим замовником Boeing була авіакомпанія PanAmerican, заснована в 1927 році колишнім пілотом ВМС США і підприємцем Хуаном Тріппом. Заробивши гроші від продажу акцій на Уолл-Стріт, в 1922 році він організував спочатку авіатаксі для багатіїв з сервісом між Нью-Йорком і Бостоном. А після знаменитого перельоту Чарльза Ліндберга через Атлантику в 1927 році компанія Хуана Тріппа почала здійснювати перші перельоти в Гавану – спочатку поштові, а пізніше – пасажирські, формуючи попит на рейси, які можуть доставити до моря на канікули. Саме тому його називають хрещеним батьком туристичних авіаподорожей.

Перший трансатлантичний безпосадковий політ літака, пілотованого Чарльзом Ліндбергом, став поворотним моментом в історії авіації. Він показав, що літаки стали досить надійними, щоб витримувати довгі дистанції. Наодинці на одномоторному літаку Ліндберг дістався з Нью-Йорка в Париж без сучасних приладів навігації. Перед польотом журналісти писали про нього як про «літаючого ідіота», але поміняли свою думку, коли він приземлився в Парижі перед стотисячним натовпом. Пілот став національним героєм США, а авіація, зокрема цивільна, отримала потужний поштовх до розвитку, за одну ніч залучивши приватні інвестиції на $ 1 млн., а також отримала підтримку мільйонів американців.

Компанія PanAmerican також увійшла в історію авіаіндустрії, як першопроходець по використанню метеопрогнозів і радіопеленгаторів, комп’ютерного бронювання квитків, готелів для екіпажу та пасажирів, розділень на класи в літаках. Особливою суворістю відрізнявся підхід до відбору льотного екіпажу та обслуговуючого літак персоналу. Завдяки вжитим заходам літати компанії ставали безпечніші, а бренду Pan Am починали довіряти. Добившись статусу національного перевізника США компанія кілька десятиліть, по суті, була монополістом на американському ринку авіаперевезень і одним з лідерів трансатлантичних перельотів. Конкуруючи з іншою великою національною компанією Trans World Airlines (TWA), Pan American тільки на деякий час поступилася їй лідерством в кінці 1940-х років, коли власником TWA став ексцентричний американський мільярдер Говард Хьюз. За десятиліття Тріпп створив на ринку величезну компанію, яка увійшла в число найбільших в світі.

Уклавши в 1936 році довгостроковий контракт з Boeing, Pan American отримала літаки, серед яких Boeing 307 Stratoliner – перша пасажирська модель з гермокабіною. Ця співпраця стане дуже вигідним для обох компаній на довгі роки.

Pan American виступила першим замовником таких ключових для розвитку авіації типів літаків, як Boeing-707, Boeing-747

Один з перших пасажирських реактивних літаків Boeing 707 був випущений в 1954 році і мав великий вплив на популяризацію авіаподорожей в 1960-і роки. Головною його перевагою стала можливість долати 6 тисяч кілометрів без додаткових посадок. Модель більше ніж на 20 років стала надзвичайно популярною у авіакомпаній. Але в 1952 році в компанії Boeing сильно сумнівалися, чи варто братися за створення реактивного пасажирського літака. Адже вартість такого проекту потенційно могла перевищити середній розмір прибутку компанії за п’ять років, а головний її конкурент Douglas Aircraft продовжував випускати моделі з гвинтовими двигунами і не збирався експериментувати.

Успіх Boeing 707 і пов’язані з його запуском ризики і зараз називають прикладом того, як велика компанія повинна прагнути до інновацій.

Чим стрімкіше розвивалася реактивна авіація, тим швидше зростала кількість жертв серед льотчиків-випробувачів (особливо багато загинуло в 50-ті). Проте, кожна така смерть призводила хоч до невеликого, але поліпшення – або в конструкції літака, або в управлінні польотами, або в законодавстві, що в підсумку подарувало людству безпечний пасажирський авіатранспорт.

Незважаючи на безліч інноваційних розробок в авіаційній галузі авіаподорожі довгий час залишалися дорогим задоволенням, яке могли собі дозволити тільки багаті бізнесмени, знаменитості та урядовці. Наприклад, в 1954 році переліт з Нью-Йорка в Лос-Анджелес в одну сторону коштував $ 99 ($ ​​904 в сучасному вираженні). Переліт через Атлантику з Нью-Йорка до Лондона в обидві сторони – $ 500-675 ($ 4 600-6 200). Тільки після Другої світової війни галузь почала швидко розвиватися, і вже у 70-х рр. минулого століття літаки перевозили незліченну кількість пасажирів і значні обсяги вантажів.

Ціни на польоти продовжували «кусатися», тому в голові винахідливого Хуана Тріппа народилася ідея розділити літак на класи подібно до морських лайнерів.

Pan Am стала першою міжнародною авіакомпанією, що представила економічний клас The Rainbow («Веселка»). Клієнти займали невеликі сидіння, тому в рядах «економа» містилося більше крісел. Крім того, пасажирам надавався більш скромний сервіс. Ціна на квиток економ-класу на рейс з Нью-Йорка до Ріо-де-Жанейро в 1949 році становила $ 382, ​​замість $ 460 за місце в першому класі. Поява економічного класу різко підвищила попит на перельоти.

Авіакомпанії зрозуміли: чим більше пасажирів вони перевозять за рейс, тим дешевше будуть квитки для окремого пасажира, тим більше клієнтів і їхніх грошей вони отримають. Щоб збільшити число пасажирів за один рейс Хуан Тріпп зробив замовлення компанії Boeing на створення більшого літака, ніж Boeing 707. Цей проект став ще однією ризикованою розробкою для компанії, оскільки довелося будувати спеціальний завод. У можливість втілити задумане сумнівалася навіть рада директорів Boeing, яка вважала, що через цей літак компанія працює на межі банкрутства.

Коли йшла розробка, один з гостей компанії запитав тодішнього президента Вільяма Аллена, що той робитиме, якщо літак впаде відразу ж після зльоту. Аллен відповів, що хотів би говорити про щось більш приємне – наприклад, про ядерну війну.

Незважаючи на всі побоювання і ризики, в 1969 році Boeing 747 був готовий і став одним з найуспішніших пасажирських літаків в історії компанії. До 2005 року він вважався найбільшим пасажирським літаком у світі.

Грамотний маркетинг створив Pan Am репутацію розкішної авіакомпанії для витонченої публіки. Пасажирам першого класу при реєстрації видавалася фірмова сумка Pan Am. Цей модний аксесуар можна було побачити у безлічі знаменитостей: від актриси Джуді Гарленд до президента Джона Кеннеді.

Компанія Pan Am задіяла в просуванні бренду найяскравіших представників свого часу. Так, в 1956 році для участі в рекламній кампанії був запрошений автор і завзятий мандрівник Ернест Хемінгуей.

У своїй статті письменник говорив про те, що відчуває себе в безпеці, літаючи з пілотом Pan Am. Крім того, Хемінгуей зазначив, що авіакомпанія, як і він, має величезний досвід в подорожах. Це і стало гаслом Pan Am – «Найдосвідченіша авіакомпанія в світі».

Широкою рекламною кампанією обернувся перший американський тур The Beatles, в який вони вирушили на літаку PanAm. Стартувавши в Лондоні, The Beatles зустрів багатотисячний натовп в аеропорту Нью-Йорка, де пройшла прес-конференція музикантів на фоні банерів авіакомпанії. Це стало хорошим піаром для Pan Am в Європі.

Однак, ставши першопрохідником в цивільній авіації, компанія не змогла вижити в умовах змін, і в 1991 році була закрита. Причиною банкрутства стала низка грубих помилок і прорахунків керівництва компанії, яке не зуміло підготувати Pan Am до різкої зміни умов ринку після вступу в силу закону про дерегулювання повітряних перевезень США 1978 року. З цього моменту авіакомпанія щорічно несла відчутні збитки, поступово розпродаючи активи для погашення заборгованостей. Війна в Перській затоці 1991 року призвела до зростання цін на нафту і авіапаливо, що стало фатальним для Pan Am, яка перебувала в жалюгідному фінансовому стані. Комісією з розслідування вибуху лайнера Панама над Локербі в 1990 також була встановлена ​​вина компанії, яка допустила на борт багаж з бомбою в відсутності пасажира. 4 грудня 1991 року авіакомпанія оголосила про банкрутство.

Піонером доступних перельотів стала авіакомпанія Фредді Лейкера Laker Airways, заснована в 1966 році. У Laker Airways придумали обмежувати кількість багажу до 18 кг (норма на ті часи – 20). Це звільнило місце для додаткового палива і дозволило летіти на далекі відстані. Ріст і розвиток лоукостерів змушував підтягуватися інші авіакомпанії. У 1995 році американські лоукостери Alaska і Horizon почали продавати перші квитки в інтернеті.

Треба сказати, що заходи безпеки в літаках в 80-ті роки були далекі від сьогоднішніх. Приїхати в аеропорт можна було за 20 хвилин до вильоту, був шанс і відправитися не за своїм квитком – не проводилося ніякої перевірки особистості пасажира. У зв’язку з таким ставленням до безпеки, кінець 60-х і початок сімдесятих були відзначені великою кількістю авіакатастроф і викрадень літаків. Czech Airlines стала першою в світі авіакомпанією, у якої одночасно викрали три літаки. У 1950 році вони замість Праги приземлилися в Мюнхені. Все змінилося після катастрофи над Локербі: правила безпеки були переглянуті і посилені.