Автопром: від ідеї до виробництва

Тільки офіційно зафіксовано понад 400 осіб, які причетні до винаходу автомобіля. Серед людей, що залишили найбільш значний слід в історії автомобілебудування, – француз Жозеф Куньо, який вважається автором ідеї створення машини взагалі, а також Карл Бенц і Готліб Даймлер, які першими створили моделі автомобілів з бензиновим двигуном.

Перший прообраз автомобіля був побудований як іграшка для китайського імператора членом єзуїтської громади в Китаї фламандцем Фердинандом Вербіст в 1672 році. Паровий візок заправлялася вугіллям, був невеликого розміру і не міг везти водія або пасажира, але це був перший транспорт, де використовувалася винайдена в XVII столітті французьким фізиком Дені Папеном парова машина.

У 1769 році на вулицях Парижа військовий інженер Микола Жозеф Кюньо продемонстрував свій експериментальний тягач з паровим приводом, який розвивав пристойну швидкість. Правда, в ході демонстрації водій не впорався з керуванням і врізався в стіну будинку. Тягач виявився непрактичним і про нього швидко забули.

Центр інновацій переходить до Великобританії. З огляду на особливості парових машин, інженери розробили транспортні засоби, які могли перевозити велику кількість пасажирів і при цьому були швидше кінських возів – багатомісні парові екіпажі – омнібуси, які можна назвати попередниками сучасних автобусів. До 1784 році Вільям Мердок побудував працюючу модель парової карети, а в 1801 році Річард Тревітік – повнорозмірну машину. Такі машини якийсь час були в моді, а деякі – навіть комерційно успішні: в Великобританії в 1830 році близько сотні парових омнібусів успішно забезпечували пасажирське сполучення між Лондоном і іншими містами країни.

Парові карети не вимагали величезних початкових витрат на спорудження рейкового полотна. Багато хто вважав, що при достатньому удосконаленні парові вози не тільки замінять залізниці, але успішно будуть конкурувати з усіма іншими способами пересування.

Спеціальна парламентська комісія Англії розглянула в 1831 році це питання і прийшла до позитивної оцінки цього способу пересування. Навіть творцеві залізниць Стефенсону пропонували зайнятися удосконаленням парових карет. Він поставився до цієї ідеї негативно, вважаючи, що для надійної роботи механічного екіпажа необхідною умовою є рівне і гладке дорожнє полотно.

Успішна конкуренція парових омнібусів з громадськими каретами привела до вимоги візників обкласти парові екіпажі особливим податком в 1836 році. Стефенсон, який був запрошений до парламенту висловити свою думку з цього питання, будучи зацікавленим у розвитку залізничного бізнесу, зайняв по відношенню до парових машин таку ж позицію, яку по відношенню до нього займали ще не так давно власники суднових каналів, візники і дорожні компанії.

А в 1865 році англійський парламент прийняв ще й антіавтомобільний закон. Він вимагав, щоб перед самохідними машинами йшов чоловік, який розмахує червоним прапором або ліхтарем і дме в сигнальну дудку, попереджаючи зустрічних кучерів і пішоходів про небезпеку. Це стало серйозною перешкодою розвитку дорожнього автотранспорту в Англії практично на всю решту XIX століття. У підсумку зусилля інженерів і винахідників були кинуті на залізничні локомотиви.

До початку XX століття по світу колесили вже десятки тисяч парових автомобілів, в основному вантажівок. Від бензинових побратимів вони відрізнялися надзвичайної довговічністю і надійністю і могли працювати на всьому, що горить, – вугіллі, дровах, соломі, але для роботи парового двигуна змушені були возити сотні літрів води. Та й швидкість у таких машин була невелика – до 50 км/год.

Разом з тим паромобілі були здатні розвивати і дуже велику швидкість навіть за сучасними мірками. У січні 1906 року Фред Маріотт на паровій машині «Ракета», що була побудована компанією «Брати Стенлей», вперше в світі подолав 200-кілометрову відмітку, розвинувши швидкість в 205,4 км/год. У наступному році прославлений гонщик розбився на паровому автомобілі. Як показало розслідування, на швидкості 240 км/год.

В цілому парові автомобілі існували порівняно довгий час. Наприклад, в Європі вони використовувалися до початку Другої світової війни і ще в 1950-ті роки серійно випускалися в Бразилії.

Але великого поширення вони не отримали, і не дивлячись на удосконалення двигуна в кінці ХІХ – початку ХХ ст., були витіснені автомобілями з двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ).

Автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння був сконструйований одночасно декількома незалежними німецькими винахідниками: Николаусом Отто, Карлом Бенцом і Рудольфом Дизелем.

Але саме інженер Карл Бенц, який винайшов більшість автомобільних технологій, працюючи над їх вдосконаленням, вважається «батьком» сучасного автомобіля.

Важливу роль в популяризації автомобіля як корисного транспортного засобу зіграла дружина Карла Бенца – Берта. Вона разом з синами влаштувала заїзд в 1888 році на велику дистанцію фактично провівши одну з перших комунікаційних кампаній автовиробників. Берта проїхала більше 80 км, щоб продемонструвати потенціал транспортних засобів, які виробляв її чоловік.

У тому ж році Карлом Бенцем в Німеччині було засновано перше виробництво автомобілів, а у Франції – Емілем Роже за ліцензією Бенца. У Сполучених Штатах Америки першу компанію-виробника автомобілів Duryea Motor Wagon Company в 1893 році заснували брати Дьюра.

Один з найпопулярніших і ефективних способів реклами автомобіля – автомобільні гонки – почали використовувати французи з 1893 року.

На старт перегонів під назвою «Конкурс безкінних екіпажів» за маршрутом Париж–Руан допускалися екіпажі з механічним приводом будь-яких систем і конструкцій.

До початку ХХ століття в західній Європі спостерігається підйом автомобільної промисловості, особливо у Франції, де в 1903 році було зібрано 30 204 автомобілів, що склало 48,8% всього обсягу виробництва автомобілів в світі. З цього часу більше автомобілів стало продаватися не ентузіастам, а пересічному споживачеві. Розвиток автомобільних технологій в цей період був швидким завдяки існуванню сотень дрібних виробників, які змагалися за увагу споживачів. Автомобілі випускалися з неймовірною кількості різних технологій: парові, електричні та бензинові.

Збільшення числа автомобілів прискорило зростання нафтової промисловості, а також розвиток технології виробництва бензину з вугілля. Виникла необхідність і в розвитку термостійких мінеральних мастильних матеріалів замість рослинних і тваринних жирів.

Однак в цей період автомобілі розглядалися більше як дорога модна новинка: дуже часті поломки, складності з покупкою палива, відсутність, придатних для пересування, автомобілях доріг. А швидке вдосконалення автомобіля призводило до того, що однорічна техніка практично нічого не коштувала.

Але по-справжньому автомобіль почав міняти життя людей і впливати на економічний розвиток держав завдяки винахідливості і підприємливості Генрі Форда, який створив перший серійний автомобіль Model T, що збирається на конвеєрі.

Як син заможного фермера, він закінчив лише початкову школу і любив повторювати, що розум – це здатність залучати і використовувати людей більш освічених, ніж ти сам. Свій перший автомобіль, а точніше, чотириколісний велосипед з бензиновим моторчиком, Форд побудував в 1893 році. Таких механіків–ентузіастів в Америці і Європі були сотні, але лише Форд поставив собі за мету створити масову модель.

Заради цієї мети він йде з посади головного інженера в компанії легендарного винахідника Едісона і в 1899 році, зібравши групу інвесторів, створює “Детройтську автомобільну компанію”. Але через три роки залишає її через розбіжності з інвесторами, які наполягали на виробництві тільки гоночних машин. Форд намагався відстоювати ідеї масового виробництва, але ніхто тоді не вірив, що автомобіль можна робити добре, а продавати дешево. Він вважав, що краще швидко зробити і продати 10 дешевих машин, ніж возитися рік––два з авто–шедевром вартістю в невеликий особняк, який залишиться припадати пилом на складі.

Форд ніколи не вважав швидкість головною перевагою автомобіля, але якщо вже увагу можна було залучити, тільки перемогою в гонці, він сконструював дві машини в 1903 році, що були розраховані тільки на швидкість.

Вигравши першість США з автогонок, він привернув інтерес інвесторів і отримав національну популярність.

Через тиждень після перемоги в автозмаганнях в 1903 році була створена компанія Ford Motor. Її засновниками стали дванадцять бізнесменів зі штату Мічиган на чолі з Генрі Фордом, який тримав 25,5% акцій підприємства і обіймав посади віце–президента і головного інженера компанії.

У 1911 році, зібравши достатньо коштів, він викупив у решти акціонерів їх частки і став одноосібним власником Ford Motor Company.

У 1908 році на світ з’явився знаменитий Ford Model T, який отримав прізвисько «Бляшана Ліззі» (Жестяная Лиззи) і випускався без змін 20 років. А в квітні 1913 року на заводі Форда запрацювала перша конвеєрна лінія. Продуктивність праці зросла в чотири рази. Час збірки машини скоротився з 12 години до майже 90 хвилин. Спрощена збірка майже 3 000 деталей з розбивкою на 84 окремих етапи дозволила підприємству значно знизити вартість автомобіля, не знижуючи прибутковість: в 1908 році 850 доларів, в 1914-м 550 доларів, в 1917–му 350 доларів. Середня зарплата в США в 1910 році становила 48 доларів в місяць. Більшість автомобілів інших фірм знаходилися в ціновому діапазоні 1 100–1 700 доларів.

Те, що спеціалізація і поділ праці збільшують ефективність, довели ще класики політекономії. Фордовський конвеєр став реальним втіленням цієї ідеї.

Нововведення швидко поширилося по світу. Конвеєр використовували і до цього, в тому числі, для масового виробництва. Однак Генрі Форд першим «поставив на конвеєр» технічно складну продукцію – автомобіль, удосконаливши винахід іншого американського підприємця – Ренсома Олдса.

Ford Model T в буквальному сенсі «посадив Америку на колеса», завдяки своїй доступності та масовості розійшовшись за роки випуску тиражем більше 15 000 000 примірників. До того ж Ford Model T став першою глобальною автівкою на світовому ринку, адже його виробництво було відкрито не тільки в США, але і в Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії та інших країнах.

Успіх Форда навіть в масштабах Америки був фантастичним. Всього через п’ять років після старту виробництва 10% всіх автомобілів в світі були марки Ford-T.

Саме цей автомобіль став першою моторизованою каретою швидкої допомоги, він перевозив невеликі вантажі, трудився в таксі, допомагав фермерам тощо. Тільки в 1920-му році з 10 проданих автомобілів в США 7 були Ford-T.

За своїми технічними характеристиками, комфортом і обладнанням Ford T не поступалася більшості автомобілів свого часу, а за габаритними розмірами і обсягом двигуна відповідала сучасним моделям середнього класу, і, на відміну від  європейських малолітражок, модель створювалася в якості повноцінного сімейного транспортного засобу для країни з великими відстанями і поганими дорогами. Саме такого набору технічних, експлуатаційних і споживчих якостей, а не тільки низькою вартістю і агресивного маркетингу, Model T була зобов’язана своїм глобальним успіхом.

Простота, надійність і висока прохідність автомобіля при низькій ціні привернули увагу військових. В результаті, його можна було часто зустріти на фронтах Першої світової. Значну партію закупило і російське військове відомство. Якась частина з цієї партії дісталася у спадок Червонії армії. Стверджують, що саме цією моделлю користувався легендарний Чапаєв.

А один канадець настільки полюбив Ford T 1927 року випуску, що їздить на ньому з 1949 року і до наших днів. Це єдиний відомий випадок, коли протягом 70 років автовласник користується одним і тим же автомобілем.

Ford T набрав 742 очки в конкурсі «Автомобіль століття» і посів перше місце, а також входить в десятку автомобілів, що змінили світ, за версією журналу Forbes, як перший серійний, доступний середньому класу автомобіль в світі.

Генрі Форд першим спробував залучити за кермо жінок. У 1912 році на ринок вперше виходить модель автомобіля Touring Edition від компанії “Cadillac”, заснованої Фордом, з електричним стартером запуску двигуна. До цієї моделі всі автотранспортні засоби в світі запускалися за допомогою ручного стартера, збиваючи пальці рук. У рекламі автомобіля компанія використовувала жінок, щоб привернути до цієї автомашині не тільки чоловіче населення.

Автомобільний король Генрі Форд перевернув погляди суспільства не тільки на транспортні засоби, а й на організацію виробництва. Для того, щоб знизити витрати і менше залежати від постачальників, Форд створив групу підприємств, що забезпечують повний цикл виробництва автомобілів, від видобутку залізної руди, до виробництва палива.

Це була ціла імперія, перша в світі транснаціональна компанія, – 48 заводів в 23 країнах на всіх континентах.

Придумав розбивку процесу на окремі операції і рухому стрічку, Форд не зупинився. Він першим поставив управління виробництвом і персоналом на наукову основу, всюди, де можна, замінюючи натхнення продуманими алгоритмами. Наприклад, на кожному заводі Форда була бригада, яка отримувала гроші за те, що нічого не робила. Це були ремонтники конвеєра. Погодинна оплата йшла їм, поки вони сиділи в кімнаті відпочинку. Як тільки запалювалася червона лампочка поломки, зупинявся лічильник, який нараховував їм зарплату. І робочі були зацікавлені в тому, щоб неполадки усувалися швидше, а найкраще взагалі не траплялися. І таких вигадок у Форда було безліч.

Форд одним з перших висловив ідею про те, що праця робітників має добре оплачуватися, тоді підвищиться і їх кваліфікація. У 1914 році він ввів мінімальну ставку в п’ять доларів за день (приблизно вдвічі вище за середню зарплату по країні) і вперше почав виплачувати щорічні бонуси не тільки керуючим, а й робочим, в залежності від прибутку компанії. Інші підприємці критикували його і говорили, що він розбещує робочих.

Автомобільний король першим ввів в США на своїх підприємствах шестиденний робочий тиждень і восьмигодинний робочий день в три зміни, регламентовані вихідні і відпустку. У той час поняття «вихідний» було абстрактним і залежало здебільшого від волі роботодавця, а робочий день був дві зміни по 9 годин. При цьому Форд не дозволяв створювати на своїх підприємствах профспілки, які, на його думку, привносили конфронтацію замість співпраці.

Нововведення Форда дозволило організувати на підприємствах безперервний виробничий процес. Якщо порівнювати з нашими реаліями, то організація праці на підприємствах Форда в США тих часів була такою ж прогресивної як організація праці в сучасному Google.

Форд став одним з перших великих підприємців в світі з репутацією борця за інтереси покупців. Коли в 1914 році прибуток компанії за рахунок конвеєра значно перевищував плани, Форд повернув всім, хто в той рік купили його машину по 50 долларів США (велика сума на той час), викликавши велике невдоволення акціонерів.

Ще один вирішальний хід в боротьбі за покупця – створення широкої мережі автодилерів у всіх містах США і по всьому світу з продажем, обслуговуванням і ремонтом проданих авто.

У книзі “Моє життя. Мої досягнення” Форд писав, що делегував співробітникам будь-які функції, а сам щодня займався тим, що шукав, де і на чому хоч на цент знизити собівартість без шкоди для якості. Суть його фрази: “Будь-який колір автомобіля хороший, якщо цей колір – чорний” полягала не в естетиці, а в тому, що однакове фарбування здешевлює виробництво.

Форд прагнув, щоб кожен його працівник їздив на машині, яку сам робить, вважаючи це кращою рекламою, надаючи знижки та розстрочення на покупку авто. Побачивши успіх Форда, конкуренти кинулися наслідувати. До 1920 року число автомобілів у США досягло 25 мільйонів.

Пізніше в будинки рядових споживачів в Америці прийшли холодильники, телевізори, комп’ютери і багато іншого. А почалося все з “Ford Model T”.

Але було й те, що стало унікальною відмітною особливістю Генрі Форда – він єдиний в історії великий промисловець, який не брав в борг, не займався фінансовими операціями і не випускав цінних паперів, а розвивав виробництво тільки за рахунок власного прибутку. Це було його символом віри.

У перший рік своєї роботи Ford Motor Company зіткнулася з конкуренцією синдикату автомобілебудівників, який претендував на монополію в цій сфері. Ще в 1879 році невдаха винахідник, але спритний ділок Селден запатентував проект автомобіля, який не був побудований. Перший же виграний ним судовий процес про порушення патентного права спонукав власників ряду автомобілебудівних компаній придбати відповідні ліцензії і створити «асоціацію законних фабрикантів». Судовий процес проти Ford Motor Company тягнувся з 1903 по 1911 рік і був першим та серйозним випробуванням не тільки для неї, але фактично для всієї автомобільної галузі США, коли на догоду власних прав порушувалися принципи вільної конкуренції.

У 1909 році Форд програв процес, але після перегляду справи судом було вирішено, що жоден з автомобілів не порушував права Селдена, так як ними використовувався двигун іншої конструкції. Монопольне об’єднання розпалося, а Генрі здобув репутацію борця за інтереси споживачів.

Після цієї історії серйозні конкуренти у Ford Motor Company з’явилися на початку 20-х років. Конкурентом стала «Дженерал моторс», яка однією з перших почала вкладати кошти в вивчення споживчого попиту. Після реорганізації вона оновила моделі, що випускаються,  – «шевроле», відповідно до вимог ринку, задовольняючи попит як на дорогі, так і на відносно дешеві машини. З 1921 по 1926 рік частка автомобілів Форда на ринку США впала з 56% до 36%.

Форд виявився заручником своєї мрії про «демократизацію» автомобіля шляхом перетворення його в загальнодоступний предмет тривалого користування. Конвеєр був розрахований на випуск тільки однієї моделі, і перейти на виробництво нової було справою дорогою і важкою.

Генрі мав рацію в тому, що покупці середнього достатку віддають перевагу недорогим, надійним, довговічним речам, але не врахував зростаючу схильність американців до новизни, до змін, до того, щоб замінити ще придатний до вживання товар на більш новий і досконалий.

Ford Motor Company перестала бути лідером американського і світового автомобілебудування, відкотившись на друге, а потім на третє місце в США.

Але, незважаючи на це, Генрі Форд назавжди увійшов в історію як творець автомобільної промисловості на початку XX століття, піднявши Америку на новий економічний рівень. До нього автомобіль був предметом розкоші і престижною іграшкою. Форд вперше застосував інший підхід до автобізнесу: продавати дешевше і більше. У 1928 році він отримав Медаль Елліотта Крессона інституту Бенджаміна Франкліна за революційні досягнення в автомобільній промисловості.